Portokali: апельсин, який носить назву Португалії, від Афін до Тегерана

Його чистять великим пальцем, і цедра трохи коле пальці. Бризкає крапля, аромат піднімається ще до першого шматка. Немає нічого буденнішого за апельсин. І все ж попросіть його на ринку в Афінах: вам простягнуть portokali. У Стамбулі це portakal. У Бухаресті portocală. Від одного краю східного Середземномор'я до другого і аж до Ірану цей фрукт, що прийшов з Азії, досі носить назву маленької країни на узбережжі Атлантики: Португалії.

Як апельсин зрештою отримав назву королівства? Щоб це зрозуміти, треба пройти дві дороги: слів і кораблів.

Слово, що прийшло з Індії

У Португалії апельсин називають не «Португалія», а laranja. Слово здійснило довгу подорож. Воно походить із санскриту nāraṅga, апельсинове дерево, пройшло через перське nārang, потім через арабське nāranj. Звідти походять іспанська naranja, португальська laranja і наш «orange» (апельсин), який загубив свою n по дорозі: у кількох мовах його сприйняли як кінець артикля, що стояв перед ним.

Етимологія вже каже головне. Апельсин не народився в Європі: він прийшов з Азії, з регіону між Індією та Південно-Східною Азією, і рухався на захід мова за мовою.

Спершу гіркий апельсин

Перше апельсинове дерево, що осіло в Європі, не те, яке їдять. Це гіркий апельсин, бігарад. Араби запроваджують його в Сицилії в IX^ст., а також на Піренейському півострові, де вони садять також лимонні та лаймові дерева. У Португалії апельсинові дерева поступово поширюються від Minho до Douro, навколо Коїмбри, Лісабона та Сетубала, в Alentejo, Algarve, аж до Азорів: у садах, а також у монастирських садах і великих будинках.

Цей апельсин майже не їдять сирим. Його вирощують для іншого: кірка, листя та квіти дають ефірну олію і воду з квіток апельсина, а з квіток тоді робили солодощі, які відносили до ліків. Міцне дерево служить і підщепою. Апельсинове дерево тоді було так само справою аптекаря, як і саду.

Потім солодкий апельсин прибуває морем

Все змінюється, коли з'являється сорт солодкий. Він невідомий у Середземномор'ї аж до кінця XV^ст. або початку XVI^ст., поки італійські та португальські купці не привозять туди апельсинові дерева. Настав час великих плавань: португальські кораблі тепер сполучають Лісабон з Індією, потім з Китаєм. Муніципалітет Silves в Algarve підсумовує історію однією фразою: солодкий апельсин потрапив до Європи тільки в XVI^ст. через португальських купців. Історики досі сперечаються про його точний шлях, з Індії чи з Китаю, а нові китайські сорти продовжуватимуть приходити до Португалії протягом наступних століть.

Ті самі шляхи привели португальців до іншої цінної кори: ми розповідали як вони знайшли цейлонську корицю. Цього разу скарб їдять свіжим, і він чудово росте під португальським сонцем.

Успіх був швидким. Ближче до середини XVII^ст. солодкий апельсин відомий по всій Європі. Ботаніки цікавляться ним: італієць Giovanni Battista Ferrari в 1646 році, потім француз Joseph Pitton de Tournefort в 1694 році виокремлюють «лісабонський апельсин». Не всі покорені: у 1702 році лікар Louis Lémery ще вважає гіркий апельсин кращим і підозрює, що солодкий послаблює шлунок.

Від Афін до Тегерана кажуть «Португалія»

Для портів східного Середземномор'я ці солодкі фрукти походять з конкретного місця: це апельсини «з Португалії». Назва прилипає до плоду і більше не відпускає. Досі її можна знайти в десятку мов:

• грецькою, portokali;
• турецькою, portakal, а азербайджанською, portağal;
• румунською, portocală;
• болгарською і македонською, portokal, албанською, portokall;
• грузинською, p'ort'okhali;
• арабською, burtuqāl, а перською, porteghâl.

В самій Італії певні говори казали portogallo про апельсин. Тут є смачна іронія: арабське слово nāranj принесло гіркий апельсин до Європи, а інше арабське слово, burtuqāl, позначає сьогодні солодкий апельсин, віддаючи шану країні, яка його возила.

А в Брюсселі: яблуко з Китаю

Далі на північ обрали іншу адресу. Там не запам'ятали країну мореплавців, а ту, звідки прибув фрукт. Нідерландською апельсин це sinaasappel, «китайське яблуко»; у Фландрії охоче кажуть appelsien. Німецькою це Apfelsine, шведською apelsin. Сама французька мова також говорила про «китайське яблуко».

Отже, в Брюсселі один і той самий апельсин може змінити назву, перетнувши вулицю: orange з одного боку, appelsien з іншого. Обидва слова розповідають одну історію, видиму з двох кінців подорожі.

Коли апельсин потрапляє в тісто

У Португалії, країні яєць і цукру, апельсин цілком природно знайшов місце в кондитерській. Його сік і цедра освіжають тісто, багате жовтками, і пом'якшують солодкість сиропу. Torta de laranja є найулюбленішим прикладом: тонке, золотисте, дуже ароматне тісто, яке згортають у великий рулет. Це родичка, у цитрусовій версії, torta de Azeitão, іншого відомого рулету країни.

Шматочок цієї подорожі в Брюсселі

У Wooly ця історія живе в нашому rouleau à l'orange, torta de laranja за португальським рецептом, з свіжими апельсинами. Його можна знайти в наших крамницях у Брюсселі і передмісті (rue des Tongres в Etterbeek, Stockel, Uccle та Waterloo) поруч із pastéis de nata, щойно винятими з печі.

Наступного разу, коли чиститимете апельсин, подумайте про це: десь між Афінами і Тегераном хтось зараз чистить маленький шматочок Португалії.

Фото: Wooly Pâtisserie. Джерела: Університет Коїмбри (проєкт ReSEED, «Oranges from Portugal»); Município de Silves, «História da laranja».

Джерела: Online Etymology Dictionary, «Orange - Etymology, Origin & Meaning» ; Universidade de Coimbra - projet ReSEED, «Oranges from Portugal».