Figos cheios de Olhão: фарширований інжир, який рибалки брали в море

На початку листопада в селах Алгарве сухий інжир змінює вигляд. Його розрізають, фарширують мигдалем і цукром, запікають у печі, а потім загортають у білий папір з бахромою, який робить його схожим на косичку часнику. Кожен важить близько сорока грамів. Це figos cheios de Olhão.

Під зубами відчуваються шматочки мигдалю, бо мигдаль грубо змелений. Далі йдуть цукор і кориця, потім erva-doce, фенхель португальської кухні, який лишає м'яку, ледь анісову ноту. Нічого гладкого тут немає: це домашні солодощі, створені для зберігання.

Рецепт вміщається в кілька інгредієнтів. За офіційною карткою традиційних португальських продуктів, начинка складається з мигдалю, цукру, шоколаду, кориці і erva-doce. Інші родини додають трохи aguardente de figo і цедру лимона. Інжир вибирають дуже круглий, медового кольору.

Рибалки, більше ніж кондитери

За усною традицією, яку передає DGADR, моряки брали ці інжири, коли відпливали на далекий або прибережний лов. Сушений інжир тримається довго і легко ховається в мішку: це джерело енергії, яке можна взяти з собою без жодних додаткових приготувань. Figo cheio спочатку був перекусом на березі моря.

Кондитерство довго не брало цей doce на себе. Та сама картка уточнює, що колись pastelarias радше виступали посередниками між приватними особами, які виготовляли ці солодощі, і клієнтом. Тож figos cheios спершу робили на кухнях родин, а не за прилавком.

День Усіх святих, діти та інжир

Найкраще традиція читається саме на День Усіх святих. Проєкт Algarve Imaterial описує, як напередодні Todos os Santos, на початку листопада, по всьому регіону готували figos cheios, bombons de figo та estrelas de figo, які інколи називали «Santos». Інжир і мигдаль, після збирання врожаю, були їхніми головними інгредієнтами.

Їх дарували родині та друзям. Куштували їх на День Усіх святих і на День Померлих, з чаркою aguardente. А 1 листопада діти ходили від дверей до дверей із тканинним мішечком або маленьким кошиком і просили «pelos Santos» або «pelas alminhas». Про цей звичай ми розповідали в нашій статті про Pão por Deus.

Жест, крок за кроком

• Мигдаль ошпарюють, очищають від шкірки, потім грубо подрібнюють.
• Змішують його з цукром, корицею, erva-doce і цедрою лимона, доки не вийде тісто.
• Кожен інжир розрізають: відтягують ніжку вгору, потім роблять надріз уздовж.
• Заповнюють внутрішню частину тістом, закривають отвір, потім підсмажують інжир у духовці на низькій температурі.
• Наприкінці загортають їх у білий папір або кристалічний папір з бахромою і складають у косичку, що імітує réstia de alhos, косичку часнику з португальських кухонь.

Зірки з інжиру і паста з інжиру

У figos cheios є близький родич: estrelas de figo. Інжир розрізають навхрест і розкривають зіркою, цілий мигдаль розміщують навколо, потім другий інжир, оброблений так само, закриває все. Їх теж запікають на низькій температурі.

Картка DGADR робить корисне розрізнення: з одного боку, doces, які зберігають цілий інжир, як figos cheios; з другого, ті, що використовують розтерту пасту з інжиру, як queijo de figo. Обидві родини походять від одного плоду, але працюють з ним по-різному.

В Алгарве є ще один спосіб вирізьблювати інжир і мигдаль руками: наша стаття про morgado розповідає про цей жест.

А в Брюсселі?

Figos cheios це солодощі сіл, родин і листопада. У Брюсселі португальську doçaria спершу куштують у наших крамницях в Etterbeek, Stockel, Uccle та Waterloo, де наші португальські кондитери працюють за рецептами з дому. Щоб побачити всі наші адреси, перейдіть на сторінку магазинів.

Pastel de nata лишається найпростішим входом у цю традицію. Його можна відкрити в нашій категорії pastel de nata і замовити з доставкою додому в Брюсселі.

Джерела: DGADR, « Produtos Tradicionais Portugueses : Figos Cheios de Olhão » ; Algarve Imaterial, « Figos Cheios e Estrelas de Figo ».

Фото: Kolforn, Wikimedia Commons, CC BY-SA 4.0 (фруктовий сад з фігових дерев поблизу Albufeira, Алгарве).