Pão por Deus: 1 листопада португальські діти ходять від дверей до дверей

Тканинний мішечок б'є по нозі, двері, яких не завжди знаєш, і формула, вигукнута на повний голос: «Pão por Deus!». У Португалії 1 листопада, у день Усіх святих (Dia de Todos os Santos), групи дітей обходять околицю, щоб попросити щось поласувати. Звичай називається Pão por Deus, буквально «хліб заради Бога».

Формула, яка все каже

Фраза є давнім проханням милостині. Спочатку просили не цукерок, а хліба: того, що давали найбіднішим і що також пропонували на початку зими, в пам'ять про померлих. Слово pão залишилося у формулі, тоді як вміст мішечка значно змінився.

Сьогодні доми, які беруть участь у грі, радше дають маленькі тістечка, сухофрукти, горіхи, гранати або солодощі. Принцип лишився той самий: стукаєш, вигукуєш формулу, отримуєш щось маленьке, дякуєш і йдеш до наступних дверей.

Що розповідають про походження

Джерела не сходяться, і саме це робить звичай цікавим. Найчастіше наводять версію, що зв'язує його з дарами мертвим восени, ще задовго до християнства, потім поглинутими християнським святом Усіх святих і померлих. Інша, дуже популярна версія, пов'язує його з Лісабоном: 1 листопада 1755 року, у день Усіх святих, сильний землетрус вдарив по столиці, і кажуть, що неімущі мешканці почали обходити двері заможніших, щоб отримати що їсти.

Землетрус 1 листопада 1755 року є історичним фактом; що звичай бере початок саме від нього, натомість є усною традицією, яку ніщо не підтверджує. Тож можна запам'ятати просту річ: звичай давній, він пов'язаний із пам'яттю про мертвих і милосердям, і кожен регіон прожив його по-своєму.

Не зовсім Гелловін

Pão por Deus часто порівнюють із Halloween, бо діти дзвонять до сусідів того ж вікенду, або майже того. Втім, різниця справжня. Немає страшних костюмів чи загрозливих жартів: діти гарно одягнені, несуть гарний мішечок, підготовлений до цього дня, і поводяться чемно. Тут немає «цукерка або чари», є лише ввічливе прохання, майже маленький уклін.

У великих містах практика значно зійшла нанівець протягом десятиліть. Вона краще збереглася в селах і маленьких містах, де всі знають сусіда, а деякі школи, асоціації чи муніципалітети відроджують її на Усіх святих. Жест не втратив сили: це спосіб навчити дітей просити, а дорослих давати.

Що класти в мішечок

Офіційного переліку не існує, і варто остерігатися тих, хто стверджує, ніби його склав. Найчастіше в розповідях згадують: хліб або маленькі булочки, домашнє печиво, горіхи, сушений інжир, мигдаль, гранати, кілька солодощів. Тобто те, що є в шафах португальської кухні на початку листопада, коли осінній врожай вже зібрано.

Назва Pão de Deus до речі нагадує ще одну португальську булочку, пишну, з кокосовою обсипкою, про яку ми розповідали в нашій статті про Pão de Deus. Їхня історія різна: одне є звичаєм, інше кондитерським виробом. Але вони мають спільну назву і, без сумніву, ту саму ідею хліба, який пропонують.

Португальська осінь, від дверей до дверей

На початку листопада Португалія пахне жаром і каштанами. За кілька тижнів ми саме розповідали про дим продавців каштанів у Лісабоні: Pão por Deus належить до того ж сезону, коли тягнуться до своїх, коли діляться тим, що дала земля.

Це також сезон, коли португальські родини, що живуть далеко від країни, думають про те, що там робиться. Спільний полудень, мішечок із солодкими дрібницями, історія, розказана дітям: не обов'язково стукати в триста дверей, щоб зберегти нитку.

У Wooly, у Брюсселі

У Брюсселі ми не стверджуємо, що діти дзвонять у двері 1 листопада. Але якщо вам кортить розділити трохи Португалії того дня, наші крамниці в Etterbeek, на rue des Tongres, і в Stockel чекають на вас, а вся типова португальська випічка до огляду. Приготувати маленький мішечок солодощів для дітей уже означає сказати «Pão por Deus».

Джерела: Wikipédia (pt), « Pão-por-Deus ».