Bolinhos de chuva: пончик, який готують, коли йде дощ

Досить низького неба і після полудня, що тягнеться, щоб кухня за це взялася. Рідке тісто, ложка, олія, що тріщить, і наприкінці маленькі золотисті пончики, обкатані в цукрі з корицею. У Португалії, як і в Бразилії, їх називають bolinhos de chuva, буквально «маленькі дощові коржики».

Рецепт, що вміщається в кілька слів

Основа проста: борошно, яйця, молоко і розпушувач або питна сода, щоб тісто піднялося. Пропорції, які описує португальська версія Вікіпедії, це пропорції щоденної кухні: близько трьох чашок борошна на дві чашки молока на одне яйце. Розпушувач додають наостанок, перед тим як місити тісто.

Далі нічого не формують. Тісто викладають ложкою малими порціями і опускають в гарячу олію. Воно роздувається, набирає золотистого кольору, потім його виймають з фритюру. Рух короткий, майже рефлекторний, і, мабуть, тому рецепт пройшов через покоління, не зморщившись.

Оздоблення довершує все. Ще теплий пончик перекочується в суміші цукру з корицею. Саме воно дає запах, який впізнаєш уже на вході на кухню. Деякі родини додають фрукти в тісто, що рецепти згадують як можливий варіант, без жодної «офіційної» версії.

Полуденок у дощові дні, у Португалії

У Португалії bolinho de chuva здебільшого пов'язують з Різдвом, поряд з іншими смаженими ласощами сезону. Ми розповідали про це два тижні тому, разом із filhós і sonhos, двома іншими смаженими тістами, що йдуть на тому самому столі. Bolinho ж має скромнішу репутацію: його їдять без святкування, в день, коли погода не випускає дітей на вулицю.

Саме тут історія стає легендою. Розказують, що в XVII столітті в дощовий день одна жінка придумала цей десерт, щоб зайняти дітей, яких не пускали гратися надворі. Суміш цукру, яєць, кориці, молока і масла їх, мовляв, потішила. Ім'я цієї жінки невідоме, і жоден документ тієї епохи цю розповідь не підтверджує. Це кулінарна традиція, передана з вуст у вуста, яку не можна довести.

Назва ж більш приземлена. Дехто бачить у ній натяк на форму крапель, які тісто малює, падаючи в олію. Це пояснення часто циркулює, але його не підтверджує жодне надійне джерело. Його можна залишити як образ, не роблячи з нього факту.

По той бік Атлантики

Bolinho de chuva перетнув Атлантику. У Бразилії він став знайомим завдяки телесеріалу Sítio do Picapau Amarelo, у версії 1977 року. Кухарка серіалу, Tia Nastácia, готувала їх дітям з історії. Тож для багатьох бразильців цей пончик вони зустріли радше на екрані, ніж на сімейній кухні.

Джерела не всі погоджуються щодо місця народження страви. Португальська стаття розміщує її в Португалії; англомовна стаття лише констатує, що вона існує по обидва боки океану, і що її вимова відрізняється від країни до країни. Обидві версії мають спільними рецепт і корицю, і саме тут порівняння стає цікавим: те саме тісто, два акценти і той самий рефлекс куштувати в дощові дні.

А в Брюсселі, коли дощ?

У Брюсселі дощ може тривати цілий день, і вулиці Stockel, Uccle, Waterloo чи Etterbeek з кожною зливою спорожніють ще трохи. Саме в такі дні розумієш сенс португальського полуденку: щось тепле, солодке і просте, що складає компанію, нічого не вимагаючи.

У Wooly ми працюємо з португальською випічкою в наших крамницях у Stockel, Uccle, Waterloo та Etterbeek. Якщо погода запрошує вас залишитися вдома, наші адреси та години роботи тут, а наші pastéis de nata лишаються найпростішою відправною точкою, щоб відкрити для себе португальську випічку.

Джерела: Wikipédia (pt), « Bolinho de chuva » ; Wikipedia (en), « Bolinho de chuva ».

Фото: Juwan, Wikimedia Commons, CC0 (суспільне надбання).